Гірким окропом солодкої брехні,
Ти горло т́ерпке попечи собі,
Холодним лезом гострого ножа,
Нехай відкриється тво́я рука...
Життя....
Тремтінням св́оїм голосним ріќа,
Відносить світлі душі д́алі...це брехня,
Вони не з нами, їх ніде нема,
Існує поплямована лише душа...
Таке життя...
Як чисту душу милої дитини,
Всю кров вампіри витягнуть з людини,
І виспатись у правді не дадуть,
Енергію життя усю собі візьмуть...
Гор́и...
Нехай сліпі будуть ті тв́ої очі,
Що щось шукають завжди опівночі,
Нехай твій слух обманює тебе завжд́и,
Нехай твій мозок, ллється й кислоту ту п'є...
Гор́и...
Гн́ийте душі, гн́ийте всюди і завжд́и,
Розкладайтесь т́уші, нехай газом все смердить...
Життя бридке і хробачливе вс́юди
Та це зробили все...лиш ми...ті люди...
Бол́ить...
Нестерпно все навколо вкрилося червоним,
І серце проситься уже давно на в́олю...
Із середини лезо гострого ножа,
Впивається у шкіру...болить рука...
Бол́ить душа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131348
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2009
автор: Ярослав