Фізіологія на носі,
З посмішкою єхидни,
Все кривляється й махає,
Кулачком, так гнівно.
Сєченов і Павлов також,
Спогляда з конспекту,
Суплять брови, морщать лоба,
Лупляться як мертві.
Чи ти знаєш, що є мозок?
Що таке нейрон?
Як не знаєш, то побачиш,-
Завтра буде фронт.
Не бери з собою конспекту,
Не край собі душу,
Вже ніщо не допоможе,
Хоч дай чорту душу.
П’ятий день і п’яту нічку
Я гризу науку:
Два дні вишку, два - психушку,
І тепер фізушку.
Чи то дурень чи осел
За день може вивчить?
Вже нічого не сприймаю,
Але мушу вивчить.
Вже не мрію про подушку,
Про сни кольорові,
Вже цілує мене Павлов…
Які в нього ноги!
То пригорне вже до серця,
І ніжно шепоче:
“Не клюй носом у конспекти,
Придавила очі!”
Ось розплющила я очі,-
Павлова немає,
Лиш концепція його
В конспекті сіяє.
26.12.1999р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131576
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2009
автор: Anasko