Залишилося слово останнє, вон́о за тобою,
І тобі рішати, що буде зі мною,
Чи жити мені дальше у мріях солодких,
Чи прийняти істинну життєву жорстоку...
Т́ак, ця справа не легќа,
Та вибору простого ні в кого нем́а,
Щось завжди тривожить у серці й душі,
І біль відчувають, пекучу ус́і...
Скажеш ти т́ак, чи скажеш ти н́і,
Це не важливо, бо це вирок мен́і,
Буду стояти, буду мовчати,
Жити чи вмирати, тоб́і це рішати...
Душа гниє від тиску у висках,
Блукають думки, далеко у снах,
Чекаю на лезо у серце від тебе,
Говорити у голос нема вже потреби...
Зн́аю що скажеш, зн́аю твоє слово,
Зн́аю що буде, мені все відомо,
Правда, як завжди, дуже гірка,
Правда, як завжди... Болюча вона...
Готуюся знову прийняти удар,
Відчути ще раз, яке це життя...
Що буде зі мною - я відчуваю,
Яке твоє слово останнє - я знаю...
Я помираю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131579
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.05.2009
автор: Ярослав