Очі закриваються, й душа не бачить.
Серце відмовляється жити – плаче.
Обираю свій шлях та не дають забути.
Для когось жах, моя напруга.
Зі страхом чужим роль зіграю,
Знехтую роком німим – тихо відлітаю
У буревій надій, як роса прозорий
Не має більше сил боротися з болем.
Океан апатії та й його втрачаю.
Байдуже!!! Принаймні я дихати не припиняю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131788
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.05.2009
автор: StaticPulse