Я розумію дику біль, що розриває твоє серце,
неначе полум'я росте... вона так просто не минеться...
Наскільки важко щось знайти, і загубити знову все,
наскільки важко зрозуміти і віднайти саму-себе!?
Вони ламають кожен день залізні двері в твою душу,
потрохи знищують тебе, а ти лишаєшся байдужа;
І на обламках своїх мрій ти не збудуєш вже нічого -
подумай трохи... зупинись... куди веде твоя дорога?...
Навіщо жити взагалі, якщо нема за що померти,
якщо шлях долі на руці немов роками просто стертий...
Ти не тримай свій біль в собі, ти розіжми свої долоні,
знов свої сили собери і відпусти себе на волю!
Ти розумієшь, що щось сталось, що ти більше не та...
що зробити, щоб почати знов з нуля своє життя?
А час примхливо огортає твоє сердце у полоні,
ледве чутно відбиває стукіт пульсу у скронях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132114
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2009
автор: Saevus