Закрила крани відвертості, -
Була я, а лишилась лиш тінь…
Сховалась за маскою зверхності
В безладному пошуку змін.
Одяглася у шати байдужості,
Але свято продовжую вірити:
Мені вистачить сили та мужності,
Щоб стати для когось крилами...
В безкінечних потоках слів
Вивчаю закони відносності,
Приймаю гостей та послів
В резиденції своєї самотності.
Закликаю піснями весну,
Тими, що зіткані з сумніву...
Я така ж, як інші, я боюсь,
Ховаюсь за щільними мурами.
Змиваю з обличчя сум,
Пірнаю у ніч мовчазну...
Занадто стомлена для дум,
Накриюсь спокоєм, засну...
А завтра буде сонця схід!
Я прокинуся інша - відважна!
І душі моєї сніг,
Можливо, розтане назавжди...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132115
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.05.2009
автор: Фіалкова