Я йду за тобою, а відстань в сто кроків.
Де те, що зможе мене врятувати?
ця відстань сягатиме в тисячу років.
як страшно страхіття в собі лиш вбачати.
я вовк, що тікає від зграї своєї,
в тіні я живу, остерігаюсь вогню.
я не зможу опинитись за тією межею,
бо вони не помітять душу мою.
я боюся все більше, що шлях я втрачаю.
Хтось же має ховатися ще поміж зграй!
я не знаю від чого я більше втікаю.
Та відчуваю сильніше пекло, ніж рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132159
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2009
автор: Ентелехія