Ти йшов із телевізора крізь час.
Такий чудний, трохи цибатий...
Ти всіх кудись спішив відвезти нас,
Зненацька, "витягнуши" з хати.
І от світанок, ніби гострий меч,
Зрубав всі плани та події.
Тягар життя зірвавши раптом з плеч -
І зникли всі твої надії...
Р. S.
Ну хто б, ще вчора, подумати би міг,
Що час такий сьогодні швидкоплинний,
Що заглянувши у вічність, як за ріг,
Підеш у даль нікому вже невинний...
8. 05.2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132173
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.06.2009
автор: Д З В О Н А Р