Мерехтять затуманені зорі,
загубився ведмедиці слід,
я блукаю у хмарах як в морі,
а вони все пливуть десь на схід.
Придивляюсь напруживши очі,
в нескінченність у сизий туман,
я думками в зірках серед ночі,
я поринув в безмежності стан.
Побудую з фантазій карету,
коні -мрії поставлю у ряд,
я покину цю сиву планету,
буду мчати в зірковий парад.
Полечу і розтану в безодні,
довгу ніч проведу я без сну.
Ну а дні... Дні байдужі , холодні,
тільки ніч, тільки в ній я й живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132339
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.06.2009
автор: Олексій Тичко