Годинник неначе заснув,
Не чути ударів життя,
Стрілка, шум розбиває спокоєм,
І подих спиняє мене,
Палає в душі мить кохання,
Лиш стиха шепочуть зірки.
Прокинусь від спеки думок,
Вони все живуть у тобі….
Та лиш живе надія,
І не вмирає любов,
Повернусь спогад вітру,
Що колишуть думки…
Сліз не видно зі смутку,
Сміх забутий в імлі,
Очі в темряві скуті,
І мій ангел не поряд…
Полишає минуле,
Не дає йти вперед,
Забуваю твій погляд,
Й очі миля, одні…
Утікаю у безвість,
Там де інколи сонце,
Там де вічна самотність…
Зупини, забери, і не дай утекти,
Смуток сковує в серці,
І не стерплю, віддамся…
Я навік залишуся,
В снах полишусь твоїх,
Та лиш погляд мій милий,
Не відчуєш в собі…
Образ зникне як дощ,
Й на вікні лише слід,
Змиє рани твої,
І залишиш любов…
Прийде час, повернуся,
І запалю свічки,
Буде радість у серці,
Буде щастя палати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132980
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.06.2009
автор: Olenka