На дворі ніч дощем сумує,
Не видно зорі у вікні,
Шалений вітер знов бушує
А в небі хмари кам'яні
Нависли прямо наді мною,
Сховали мій чарівний світ
І плачуть зливою-сльозою
На згадку всіх минулих літ
І ніби то не вітер сильний,
Не дощ у вікна стукотить
А весь мій смуток божевільний
По вікнах зливою бринить
Ти чуєш вітре? Мусиш знати
Усе моє життя земне -
Сердечні сльози, що й казати,
І дощ - спасіння то моє!
Коли в печалі я сумую
Він з неба йде і ніч без снів,
Не знаю навіть чи вполюю
Я знову радість світлих днів
А вітер силою чаклує,
Не хоче ставить крапку, ні...
Чому ж мені цей дощ смакує,
Чиї то сльози на вікні?..
Ми дуже часто в лад погоді
Говорим "так", а робим "ні"...
Та ні, то роздуми, тай годі,
Все клас, здалось мені!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2009
автор: Serg