"Оглянись!..
Чи не несе твоя радість
Кому-небудь горя."
Зрубли в пень
Наше красиве тіло.
І завернули в целофан.
І кожний день,
То й діло,
Обнюхує нас старий пан,
Щоб дарувать своїй дружині...
"Що-то за квіти!.. Яка крас-с-а!.."
...І в кого серце стане вже боліти,
Що кров прозора, як роса,
Запеклась на кожній стебелині...
"Ми мертві вже -
Хто зрозуміє нині,
Що ніжно нюхає вже труп,
Завернутий в красивій пелерині...
...Дивись! Це наша кров тече із рук
І наше тіло мертва вже краса.
А слова красиві - пустий звук...
То хай простять нам небеса,
За те, що сонце ми любили
І душею тягнулись ми ввись,..
І в помислах були красиві, милі...
Ну, а людей... хай Бог простить колись."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133223
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2009
автор: Д З В О Н А Р