Невже то щастя - жить з тобою!?
Щоранку бачити тебе,
Та впевнено іти ходою
В життя, де разом ми...
Зведе
Воно мене до божевілля,
У пастку ніби я злетів,
Думки мої - квітуче гілля
В саду кохання почуттів!..
Невже то радість - повертатись
Щодня додому там де ти?!
І знову ніжно цілуватись
Та обійматись...
Розцвісти
До ранку квітами кохання,
Розкривши пелюстки душі
У мріях дивного пізнання
Роси в світанковій тиші!
Невже то гордість - не ховатись
Щоразу думками про те,
Що знову й знову закохатись
Я хочу в тебе?!.
Не просте
Та іноді таке болюче
Те почуття в мені горить,
Здіймає подумки у кручі
Та падає зі скелі в мить!
Невже то доля - разом бути!?
Щосили так за роком рік,
Бажання всі свої відчути
В твоїх бажаннях...
Цілий вік,
За всі мої й твої страждання,
За біль мою й свою прости,
Напевно то і є кохання,
Бо ми - це разом я і ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2009
автор: Serg