***
Безодня ночі простяглась над головою,
Всі люди сплять, чарівні бачать сни.
Лиш ми не спим, й повільною ходою
Йдемо через німі лани.
Нема майбутнього у нас, немає долі,
Ми втратили минуле та життя,
Й даремно бились ми за миті волі,
Що нас закинули у небуття.
І ми йдемо до тих стовпів чарівних,
Що небо підпирають по краях землі,
Не боїмось людей, та думок хибних
Про марність нашої ідеї та ходьби.
І рік за роком ми йдемо щоношно
Бо там чекає нас пекельний суд,
Який засуджує всі душі грішні
Та в пекло відправляє темний люд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133519
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2009
автор: Satarialist