Злива б’є в моє обличчя,
Рясно лупить по очах,
Хтось мене з туману кличе
Наче баньші у кущах.
Я на клич іду повільно,
Хоч і змок весь до кісток.
Дощ мене дратує сильно
Та роблю я далі крок.
Голос чую зовсім близько,
Хто ти? Привид? Син дощу?
Під ногами брудно, слизько,
Крок, і в прірву я лечу.
У туман та ніч хлодну
Кличу мандрівців в безодню.
23.04.08
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133552
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2009
автор: Satarialist