Повстала вже нова держава,
колись пригноблена, з колін.
І гордо слава залунала
за сотні гір, за сто морів.
З'явились інші вже закони,
піднялось братство молоде.
На захист рідної Вітчизни
у бій, священний поведе.
Минуло літ уже багато,
багато згинуло в бою.
Всі вони гордо захищали
Вкраїну рідную свою.
Та пишуть нам нові "талмути"
і кличуть до союзу знов.
І хочуть взяти в України
всю її гордість та любов.
Та будем сміло ми стояти
свою державу боронить.
Нехай же слава України
над цілим світом продзвенить.
Тож гордо голову тримаймо
і на коліна не падаймо знов.
Щоби не бути у ярмі новому,
щоб не пили кати з Вкраїни кров.
Шануймо і любім свою Вітчизну,
Вона для нас є рідна і свята.
Тож бережімо її волю і свободу,
щоби в садах Вона завжди цвіла.
Кохана наша й мила Україно!
Без Тебе в нас немає майбуття,
бо ми Твої є діти і онуки
й священна є для нас земля Твоя!
22.04.1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133566
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.06.2009
автор: Olchik