Останнім часом серце болем крає думка,
Чому ж тобі так не щастить на світі
Моя прекрасна, ніжна ненька Україна?
Куди ж поділись твої рідні діти,
Які в часи далекі називались КОЗАКАМИ?
Де ті що яро захищали свою землю,
І мали честь, і гордість й віру?
Куди поділись ті, що привели нас до СВОБОДИ?
Та не навчили з нею, що робити?
Залишились лиш ті,
Що знов ЇЇ поставить на коліна мріють
Що мріють розірвати, розлучити,
У ярма знов народ загнати, і так жити.
Чому ж нам так не таланить, рідненька?
Є милість Божа, є прекрасні землі,
Є ріки, є ліси, є віра,
Яку постійно скривджують ОБРАНЦІ,
Піклуються вони лиш про свої кишені,
Не розуміючи, що піклуватись треба,
Лише про милість Божу та Його благословення,
Яке так необхідне в час останній,
Коли стоїш пред Ним, а Він рішає,
Куди ж тебе подіти, як воздати,
За ті твої діла, що коїв ти живучі.
Задуматись вам треба депутати,
Та вспомнити, що всі ви від Народу,
Згадати прадідів, що були КОЗАКАМИ
І що боролись за свою свободу,
За свій народ, за дружбу й поєднання,
А не за владу, що вас сильно манить.
Як гидко бачити нещирість вашу,
Як боляче це все в душі тримати,
І я готовий виплакати очі,
Щоб більше у житті цього не бачить.
Верховна Рада це ж Верховна Сила,
Яка повинна захищати й берегти,
Так схаменіться ж, любі депутати,
Щоб соромно нам не було на цій землі.
Згадайте Бога, бо усе Він бачить,
Подбайте про оту останню мить,
Коли стоїш пред Ним , а Він гадає,
Куди тебе подіти, що робить?...
05.06.2009р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133652
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.06.2009
автор: AMO