Думки здавалися словами,
Мовчання - криком божевільної.
В авто сідала поруч з Вами
І вже від Вас ставала вільною.
І вже від Вас ставала дикою.
Терпіти далі? - Я вагалася.
І вже від Вас навіки зникла я.
А Ви й спинить не намагалися.
Думки здавалися словами,
На жаль, потопленими в просторі.
Від почуттів моєї гами
Ви завжди залишались осторонь.
Ви завжди залишались маренням,
Невиліковним і засоленим,
Ви завжди стигнули, мов каменем,
Гріхом блаженним, незамоленим...
13.04.2005.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134108
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.06.2009
автор: Lucy