Дежавю (стаття)

Нещодавно  поталанило  мені  подивитись  *Тріумф  Волі*  Лені  Ріфеншталь,  про  четвертий  партійний  з’їзд  НСДАП  в  Нюрберзі.  Те  що  цей  фільм  було  заборонено  на  протязі  десятиліть,  як  той,  який  пропагандує  нацизм,  думаю  пояснювати  не  треба.  Але  тепер  цю  заборону  зняли,  і  мені,  як  людині  яка  вивчає  історію  Третього  Рейху,  було  дуже  цікаво  подивитись  цей  фільм.  Проте  розмова  не  про  нього,  а  про  ефект  дежавю,  який  я  відчув  при  його  перегляді.
Уявіть,  на  екрані  ви  бачите  юрбу  всміхнених  хлопчаків,  які  бігають  по  луку  та  грають  в  чехарду...  Маленькі  дівчата,  в  чистих  спідничках  збирають  квіти...  сонце  сяє  в  небі,  погода  чудова,  все  настроює  на  позитив.  І  раптом  ви  помічаєте  на  рукавах  сорочок  хлопчаків  нашивки  зі  свастикою...  
Центральна  вулиця  міста,  йде  парад,  але  не  військовий,  а  карнавальний.  З  обох  боків  вулиці  сотні  людей  посміхаються  і  машуть  руками  тим,  хто  приймає  участь  у  параді...  а  парад  представляє  собою  ходу  людей  у  національних  костюмах,  клоунів,  акробатів...  і  от  колона  проходить  повз  трибуну,  на  якій  їх  зустрічає  Гітлер.  
От  фюрер  спускається  з  трибуни,  підходить  до  молодих  дівчат  і  дарує  їм  квіти...
Картина  на  грані  утопії.
А  тепер  увімкніть  свою  уяву,  і  зробіть  малесеньку  зміну  в  антуражі  –  замініть  свастики,  на  червоні  зірки,  Гітлера  замініть  на  Сталіна,  і  отримаєте  один  з  фільмів,  якими  постійно  годували  наших  батьків  та  бабусь  з  дідусями.  Фільми  повністю  ідентичні,  з  єдиною  відмінністю  в  символіці  та  мові.
Далі  йдуть  записи  виступів  членів  партії.  І  говорять  вони  більш  ніж  потрібні  речі.  Про  розвиток  сільського  господарства,  будівництво  автобанів,  про  питання  здоров’я,  спорту,  відпочинку…  
І  так  далі...
Нічого  нового,  все  це  ми  вже  сотню  разів  бачили,  як  у  кіно,  так  і  у  живих  виступах  політиків  світу.
Я  не  збираюсь  виступати  адвокатом  НСДАП,  проте  хочу  закликати  мудрагелів,  які  люблять  приписувати  схожість  речей  Гітлера,  Гімлера  та  Гебельса,  до  слів  сучасних  політиків,  особливо  українських  *Друзі,  цим  словам  вже  тисячі  років,  і  вони  звучали  і  будуть  звучати  і  на  далі,  і  з  цим  нічого  не  поробиш.*  
Нещодавно  мені  до  рук  потрапив  журнал  *Стіна*  в  якому  у  статті  про  Лені  наводяться  фрази  Гебельса  та  Ющенка,  Гесса  та  Тимошенко  і  так  далі,  мовляв,  ми  маємо  при  владі  те  саме,  що  мали  при  владі  німці  у  30-40х  роках.  Так  і  захотілось  натовкти  пику  журналісту,  який  написав  цю  статтю.  Бо  приведені  цитати  стосуються  економічного  росту  країни,  збільшення  виробництва  та  підтримки  національного  виробника.  Проте  оскільки  про  це  казали  нацисти,  а  тепер  кажуть  *демократи*  то  зрозуміло,  яке  враження  викликає  дана  стаття  у  читача.  
Вирішив  і  я  навести  всього  одну  цитату,  і  вставити  її  для  порівняння  іншої  цитати,  як  це  зробив  автор  журналу  *стіна*
*Только  совместный  труд  способен  объединить  немцев  всего  мира*  -  Адольф  Гитлер,  выступление  перед  строителями,  Нюрберг  1934г.
*Совместный  труд  –  объединяет*  -  кот  Матроскин,  *Зима  в  Простоквашино*

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134351
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.06.2009
автор: Satarialist