Чому багато так людей без дому?
Їм так самотньо по-одному!
Чому,як гляну в їхні очі,
То провалитись в прірву хочу?
В людей цих риси на обличчі
Такі сумні і таємничі.
В людей цих сірі й бідні руки,
Що в януть від біди і муки.
Нема в них ні сестри, ні брата,
А може й є, та звідки знати?
Нема в них вже і світла щастя,
Та не могло воно пропасти.
Його проміння гріє душу,
І шепче тихо " жити мушу"!
І ніжно так бере за руку
Оту біду і зло, і муку.
Веде їх так кудись далеко,
Щоб знову сталоь серцю легко..
Веде, та все ж не забирає...
Бо сили повної не має.
А хто ж зуміє це зробити?
Хто знову научить їх жити?
Не знаю я , але питаю.
Й Ту істину я відшукаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134502
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.06.2009
автор: lovely