Сонце промінням,
Земля камінням,
Людина умінням
Пробивають свій шлях.
А час іде...
Чим людина живе?
Ці думи тривожать мене,
Бо час через душу проліг.
Життя рікою
Несе за собою.
Ми разом з журбою
По тернистих дорогах ідем.
Коли б ми знали,
Куди нам іти.
Ми щастя би мали
І досягнули б своєї мети.
А так питання -
Для чого на світі живем?
Для чого зусилля, єднання,
Коли завтра все рівно помрем?
Де наші слова?
Ми, як трава.
Весною з землі проростаєм,
А осінню в землю ідем.
І безконечність...
І де наш едем?...
Так і не знаєм,
Навіть коли ми помрем...
Вічно в Бога питаєм -
"Що з собою візмем
І що називається Раєм?.."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134550
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2009
автор: Д З В О Н А Р