Я чую чудний дзвін.
Гуде і б'є в набат,
Гуде і будить він...
А перед очима циферблат
Розбитої доби...
... Та спить народ.
У сні пропали нині люди.
У них зашитий рот
І поступу не буде.
Нема могутньої ходи
За правду, волю, за життя,
За право називатися людьми.
В дітей немає майбуття -
Ми залишились за дверми.
Не люди ми - раби!..
... Раби в кайданах із грошей,
Законів прийнятих для нас...
Раби "правителів - мишей",
Що згризли душу - Божий глас.
А на руках роздертий час...
Й життя не гідне і людини.
Ти інструмент в чужих руках,
Твоє життя - життя тварини.
Сьогодні день - вчорашній прах,
Сміття украденої днини...
... Ти ж вчора вибрав сам, -
"Святих", брехливих цих божків.
Сліпий, наївний ти Адам
У виборі державних ватажків.
У них же совісті лиш грам!..
А ти біля розбитого корита
Чекаєш на захмарний рай.
Та карта твоя бита...
... Тепер хоч бублик тобі дай
Або ж хоч жменю жита
Ти будеш безконечно рад...
Проснися мій нещасний брате,
Звільніться від туману люди...
Ну досить їм сорочку нашу рвати,
Від цього щастя нам не буде.
Проснися сонний мій народе!
Згадай про душу ти свою,
Згадай про ціль свого життя!..
........................................
... Я совість вам не роздаю, -
Ви ж самі йдете в майбуття,
Ви ж на землі, а не в раю...
2004 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134552
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2009
автор: Д З В О Н А Р