Розгублені струни мовчать.
Ні єдиного, навіть ,
легкого звуку...
Крига на них і нерівний іній...
Чи зіграли дозволене все
Чи не іній на вас,
А солоні доріжки розлуки?
Розгублена втома явилась.
Без образу і беззвучна,
Навіть немає тіні.
Якась досіль незнайома..
Якась----- не моя...
Та врешті-решт
Прийшла..
Без думок, без мови...
Прийшла? Побудь.Присядь.
Попий, у мене з корицею кава..
Дивись, струни мої мовчать..
Хоч невидима ти мені...
Та знаю----поважна якась дама.
Та не торкайсь більше струн,
Бо зальодила мені всю душу.
Залишим вітру і сонцю наш сум...
Чи струни віддати тобі я мушу?
Щоб ти пішла заспокоєна,
І без зоряних мрій і кохання
Сюди не верталась?
Моїм цим проханням
наново створена,
Не була так напружена.
Заспокоїлась.
Чимсь невідомим мені
більше не зморена...
Струни поверниш якось...
Аби кохалось тобі,
Кохалось...
..................................................................
..................................................................
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134571
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.06.2009
автор: Солєтта