Я інколи боюся висоти,
Коли сиджу сама на підвіконні
І згадую, що недалеко ти
Тримаєш щастя у своїй долоні.
Без мене ти щасливий, ну то й що ж?
Я над тобою набагато вища.
Я відчуваю небо. Небо й дощ,
І небом подароване затишшя...
Хтось невідомий вимкне ліхтарі,
А я залишуся сидіти струнко.
Я буду тут - я буду нагорі -
На висоті загубленої думки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135347
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.06.2009
автор: Lucy