Хай буде так, як мусить бути,
Нехай зруйнується мораль,
Ми всі все ж мусимо відчути,
Як твердо б'ється сталь об сталь.
Як біль охоплює все тіло
І забуваються слова,
Як в душу камнем залетіла
Єдина ангельська сльоза.
Як світ ілюзій навіває
На всіх один єдиний страх:
Все закінчитися все ж має,
Все перетвориться на прах.
І дивне марево видніє
На горизонті всіх надій,
Іти туди ніхто не сміє:
Багато втрачено вже мрій.
А страх, породжений тобою,
Руйнує все, окрім життя
І не готуючись до бою,
Все викидаєш на сміття.
І зрозумівши, що вже пізно,
Що не повернеш все назад,
Стаєш у бій і бачиш грізно,
Що все життя - це білий прах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135527
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.06.2009
автор: Фенікс