Вже літо липами вклоняється землі
І розчиняється медами у повітрі,
А я вдихаю погляди твої,
Що в сонці, в квітах, в щебеті, у вітрі...
Твої цілунки, що, мов знаки долі,
Ведуть мене до щастя повноти,
І я колоссям виростаю в полі
Душі твоєї спраглої роси...
Вливаєш сили, підіймаєш крила
Невидимих безмежних сил,
Коли твоя, єдина, рідна, мила, -
Немає меж польоту моїх крил.
01.07.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135845
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.07.2009
автор: Оксана П.