Вишнева наливка тягуча й солодка,
міцніша текіли і краща за ром.
Великі ковтки хоча й мить ця коротка,
гальмують в душі мій неспокій і шторм .
Хай свічка горить,в'ється полум'я вгору ,
чим сутінки глибші тим вище вогонь.
А тіні малюють на стінах потвору,
сміється вона і бере у полон.
В полон кожен вечір беруть довгі тіні,
несуть на руках її в стрічках портрет.
Кляну свою долю і муки постійні,
сплелися нещастя в печальний квартет.
Проснувся я з сумом і з ним же й лягаю,
рахую всі довгі безрадісні дні,
і сам вечорами нагукую стаю,
молюся то богу, а то сатані.....
Щоб чорні круки знов збиралися в коло,
клювали у серце ...А смерті нема.
Наливка пом'якшить,затихне все скоро,
відійде, розтане ця чорна стіна.
23.06.20009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136223
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.07.2009
автор: Олексій Тичко