Десь у далині спалахнули вогники. Засяяли очі. Нарешті, прибули! Це наша пристань. Там, де закінчується холод паморочливих хвиль та розпочинається цивілізація.
Але, раптом, на останній літері спіткнулась думка: ″ Цивілізаці…Я. ″ Невже правда? Невже людина так прив’язана до цих умов? Тепер, коли закінчилась подорож, знов повертаюсь до побуту. Забуду про вічне щастя, про те місце, де лишились ідеї у минулому. А, може, не вдасться забути? І знов пірнаю поглядом до вогників.
Океан-одинак. І я одиначка серед всього світу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136237
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.07.2009
автор: Шабо