Співчуття

Мовчання.  Тиша.  Крила  скуті.
На  роздоріжжі  тінь  лежить.
шукав  та  не  знайшов  ти  суті  -
ну  а  без  неї  як  прожить?
Ось  тінь  та  біль,  та  мова  звуків,
останній  подих  -  все  живе,
позбавлене  лиш  жвавих  рухів.
що  це  таке?  звідки  пливе?
Жорстокість  вб"є,  мовчання  прийде...
Ти  хто  такий?  Бо  я  -це  я...
Такий  ,як  ти  до  краю  дійде.
Та  не  впаде  така  як  я.
О,  так...  це  ж  та  колишня  мрія.
Сміюсь...можливо  ,це  все  сміх.
я  захищатися  буду  нині
і  так  зухвально  -  від  усіх!
Бо  я  це  я!  кидай  каміння,
гадай,  що  впала  я  з  Луни...
Бо  в  цьому  бачу  я  спасіння!
А  що  побачили  в  тім  ви?
Нічого.  Тишу.  Смерть  і  розклад
душі  і  тут  виною  він!
я  так  хотіла  зла  позбутись,
але  й  сюди  проник  той  гнів!
Та  світлий  промінь  знову  лине,
відкрий  же  очі,  встань  від  сну!
бо  той  хто  спить  скоріше  згине...
і  не  дізнається  чому....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136373
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.07.2009
автор: Ентелехія