Мовчання. Тиша. Крила скуті.
На роздоріжжі тінь лежить.
шукав та не знайшов ти суті -
ну а без неї як прожить?
Ось тінь та біль, та мова звуків,
останній подих - все живе,
позбавлене лиш жвавих рухів.
що це таке? звідки пливе?
Жорстокість вб"є, мовчання прийде...
Ти хто такий? Бо я -це я...
Такий ,як ти до краю дійде.
Та не впаде така як я.
О, так... це ж та колишня мрія.
Сміюсь...можливо ,це все сміх.
я захищатися буду нині
і так зухвально - від усіх!
Бо я це я! кидай каміння,
гадай, що впала я з Луни...
Бо в цьому бачу я спасіння!
А що побачили в тім ви?
Нічого. Тишу. Смерть і розклад
душі і тут виною він!
я так хотіла зла позбутись,
але й сюди проник той гнів!
Та світлий промінь знову лине,
відкрий же очі, встань від сну!
бо той хто спить скоріше згине...
і не дізнається чому....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136373
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.07.2009
автор: Ентелехія