В останню осінь не бачиш ні минулого,ні майбутнього,так само як не бачиш в осені ні початку ні кінця.Осінь приходить і йде,але остання залишається з тобою на все буття,чи може ти залишаєшся в ній на все буття?..
Ти бачиш ті жовті листя на голих деревах так,ніби бачив їх кожного дня,кожної миті,і ти завжди їх будеш бачити в останню осінь.Ти робиш не те що думаєш,а навіть те,що і не думаєш,і про що не думатимеш і потім,у майбутньому,адже його нема.
Дух і мозок від'єднується від тіла і десь літають,а повертаються лише тоді,коли тіло на грані вимирання,на кордоні між життям і смертю...
...як я люблю,коли ми на тому кордоні!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136481
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.07.2009
автор: Елена Бриаторе