Злива благодаті

"Обмий  мене  з́овсім  з  мого  беззаконня,  й
                   очисти  мене  від  мого  гріха...  Очисти  ісопом
                   мене,-  і  буду  я  чистий,  обмий  Ти  мене  -  і  я
                   стану  біліший  від  снігу...  Серце  чисте  ство-
                   ри  мені,  Боже,  і  тривалого  духа  в  моєму  ну-
                   трі  віднови."
                                                                                           Псалом  51:4,9,12.

Іде  гроза;  бухикає  гром́ами;
Шнурує  небо  ср́іблом  блискав́иць;
Шматує  с́итець  в́ербових  спідниць
І  прагне  землю  вимити  дощами.

Якб́и  я  міг  вологими  очима
Благати  у  дощ́у:  "Мене  очисть!"
Щоб  став,  як  при  народженні  колись,
Він  вирвав  би  пороки  незлічимі.

Аж  ні!  Не  цими  водами  омиті
Бувають  душі.  Інше  джерел́о,
Що  із  хреста  Голгофського  текло,
Відносить  гріх  і  помисли  неситі.

Нев́идимі  потоки  благодатні.
Та,  як  дитя,  довірившись  Отцю,
Волію  душу  вичистити  всю
Дощем,  що  онов́ити  її  здатний.
                                                           
                                           8  липня  2009  року.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136755
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.07.2009
автор: Ігор Рубцов