. "Тече вода, плине життя -
Хвилини, секунди, р́оки.
Усе невпинно йде у Небуття .
Думай! Живий ти поки..."
З щоденної суєти та плину часу,
Строго дивляться Господи очі Твої.
Я вірність у серці до Тебе несу
І вічні пісні,.. що їх п'ють солов'ї.
А час наш жорстокий мчить і летить,
Та залишає обривки спогадів-дум.
І серце вже ниє, ниє й болить
І на душі не радість,.. а сум.
Кожен колись зробить підсумок дня,
Долю свою покладе на житеві терези.
Не спасе від цього ні гучне ім'я,
Ні совість, яку замінили протези.
Так, протези... Бо кожен говорить:
"Я завжди жив, як совість веліла."
І хитро, проворно зупинить мить,
Коли його совість прожорливо мліла.
Але спитає Господь на схилі дороги:
"Яку радість від совісті тої ти мав?..
Твої дні протекли, як вода крізь пороги
І що на алтар життя ти поклав?.."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137064
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.07.2009
автор: Д З В О Н А Р