Цвіла весна, чому ж ти не раділа?
Лилися сльози і марнів весь світ,
Себе картала, що любити не уміла,
Що відпустила серце у політ.
Йому єдиному себе подарувала,
У ніч ту темну ви були одні,
Було все байдуже, бо ти його кохала
І ти згоріла, як метелик у вогні.
А він пішов, пішов не оглядався -
Хто ж знав що ти у нього не одна,
І світ неначе навпіл розірвався,
З своїм коханням ти лишилася одна.
Себе хотіла вбити, пожаліла
Жаліла не своє сумне життя-
Згубить невинну душу не зуміла,
Під серцем билося його дитя.
У пізню осінь народила сина –
Прощальний погляд був пронизаний журбою,
Сльозами витекла життя остання сила,
Дала життя та залишила сиротою.
як житиме без мами і без тата,
покликати нема кого плачем-
на світ дивились милі оченята,
з дорослим болем, маминим жалем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137089
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.07.2009
автор: миш