Бруківка стелиться мені під ноги. Я іду по моєму місту, відпочиваючи душевно. Мені так спокійно, так хороше!
Над вузькими, але такими затишними вуличками літає запах кави та свіжих рогаликів. Львів снідає...Я іду у центр міста в очікуванні нових вражень, які завжди тут присутні. Минула приблизно година, сонце піднялось вище і вже трошки почало зазирати промінцями у фонтан перед оперним театром. Сьогодні вихідний, сьогодні буде ще один чудовий день, сьогодні... львів'яни знову насолоджуватимуться своїм містом.
Я сиджу і з насолодою спостерігаю, як дідусі вмощуються на лавочки вздовж алеї, щоб пограти шахи, як матері гуляють із дітками, які з таким захопленням їдять своє улюблене морозиво, як біля алеї чемно чекають на охочих покататись маленькі поні...Як чудово. Люди наповнюють вулички...різні люди:старші, молодші, панки. похмурі готи, ЕМО, репери та інші. Приходять художники, умощуючись на лавки. Вони сьогодні намалюють чергову львівську красуню. Біля театру вишиковуються автобуси, в яких приїхали поляки, німці, австрійці. Вони захоплюються нашим містом.
Знову курсують трамваї, знову їздять карети, запряжені двійкою коней, знову закохані парочки, нюхаючи троянду, прямують на прогулянку.
Музики заводять свої пісні...Десь у провулку лунає сопілка, пронизуючи душу до самого серця. А саксофон ще більше розпалює пристрась.
На ратуші бамкає годинник, а під фірмовими парасольками розливається пиво, лунають дружні тости. Тарас Шевченко, а далі і Адам Міцькевич пронизливо споглядають на людні площі. Пильно охороняє всіх своїм ніжним поглядом Діва Марія...
Шумлять паби і кав'ярні, стукають ролики та скейти. Ледь замітно накрапає літній, теплий дощ, освіжаючи повітря. А Який же Львів без дощу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137127
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.07.2009
автор: lovely