Якби все б починалося з табула раси,
А не з того сліпоокого цуценяти
Яке втопили, де бульби часу
Роздрібнюють круги,
Розчавлюють принади
Долі нерозумної –
Вона не знає що діється
Вона обіймає тебе наймання,
Вона чекає відповіді
Та запитання аж піниться:
Чому не зараз?
Чому не моя?
Волосся вітру посивіло і опадає
Падолистом серед весни,
На випалені вуста.
І кожен день неоправдані
Краплі ковтає,
А на порозі замерзає самота –
Згорнулася в клубок.
Посиніли квіти –
Пелюстки жадібно
Шукають відродження.
Набридає весь час
Життю хворіти,
Бо хочеться бути оправданим
На справжнє ім’я помноженим.
19.04.06 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=13733
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.04.2006
автор: Володимир Вакуленко-К.