Живемо в світі моральних коливань
І ритмів - суворих, незбагнених...
Сьогодні прокинувся в таку вже рань, -
Колись на розстріл, в цю пору,..
вели нещасних полонених.
Життя у них забрали так,.. задаром.
Хіба за те, що вірили в майбутнє.
Прогнали босих по мерзлому базару
І душі відійшли їх в незабутнє...
Та це ж братів стріляли у ранковій тиші.
Де ті, що потім скажуть -
"ми виконали лиш наказ."
Де ті дрібні,.. нікчемні,.. сірі.. миші,
Що потім голову піднімуть ще не раз.
Брати мої, чому сувора доля,
На вас упала за безграничний труд.
І за колосок із скошенного поля,
Вас в прах земельний перетрут...
Це нині попіл їхній стукає у груди,
Тривожить серце... І душа болить.
І хай ніколи такого більш не буде...
Збудись народ! Хай розум твій не спить!
2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137464
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.07.2009
автор: Д З В О Н А Р