Залишивши в полоні мрій земних
Надію знов навчитися літати,
Відпущу серце на терен живих,
Яке було заковане у ґрати.
Ховаючи свій погляд в далину,
Спровадивши самотність і утому,
Я віднайду далеку і близьку,
Тебе, таку жадану й невідому.
Летять на хвилях вічної весни
Слова ілюзій, світлих і крилатих.
Засвідчить небо: я чекав таку як ти.
Та зможу цілу вічність ще чекати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137740
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.07.2009
автор: Digital Angel