Самотність душ, думки не з вами,
Здається ви однакові, та хто вас знає.
Не пояснимість почуттів - ця ноша надважка,
Немає знову слів, є лиш ілюзія одна....
Здається душі рідні, без конфліктів,
Та щось стоїть між ними, як магніти.
Рука в руці, думки одні,
Та чомусь ваш погляд і вуста сумні...
Чомусь пуста кімната у мовчанні,
Коли ви разом - це страждання...
Чомусь як ви окремо, наче в снах,
У серці боляче й стігмата на руках...
Це кров...
Важко зрозуміти почуття складні,
У сірих буднях загубилися ви десь на дні,
Багато спогадів приємних,
Та зараз у очах одна єдина лиш картина...
Болюча правда - це життя,
Приходять роздуми щодня,
Не в змозі зупинити цей потік,
Напевне десь у глибині, в душі,
Горить і тліє ваш смертельний гріх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137772
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2009
автор: Ярослав