Вже час пройшов,
Як ти пішов.
І поїзд рушив в невідоме.
Погасли наші щирі очі,
Замкнулися думки…
Вже мить і погляд,
Вже ми далекі й ніч пуста,
Як шкода наші сни…
Боюсь я, все шукаю,
Шукаю ту любов,
Прошу віддай коханий,
Свій погляд у ночі.
Та день це мука
Ніч – отрута,
І серце б’ється все сильніше…
Кохаю знову , бажаю милий,
Та знаю марно все…
Мій смуток так вбиває душу,
Не можу зупинити,
Я плачу, тінь сміється поряд,
А я боюсь її…
В кімнаті стало страшно думать,
Усюди наші сни,
Ці погляди жагучі,
Ці дотики німі…
Ах, серце не страждай ніколи,
Зумій все вберегти,
Не хочу знову впасти,
У прірву злих людей…
Думки вбиває страх,
Не маю сили волі,
Стискаю все в кулак…
Відпущу час зупинить,
І серце закричить,
Я тону , я вмираю,
Без тебе …. Повернись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137821
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2009
автор: Olenka