Ламаються крила,
ламається безна.
Додолу летить надія проста.
У серці жива лиш сила небесна
й на землю сльозою
сміливо ступа.
А душа замерзає,
ще крок й небуття.
Без крил і без неба
немає життя.
Ідеш несміливо,
тернами вниз.
А роки квапливо
стеляться вниз.
Не хочеш любити,
не миле життя.
А час не спинити,
це-мінус буття.
Красива обгортка
стерається в пил.
Душею вмираєш,
на щастя забив.
Та доля, як стежка
все в тв́оїх руках.
Ти можеш прожити
не бачивши крах.
Все можна змінити,
немає проблем.
Ти можеш любити,
не вивчивши схем.
Якщо йтимеш уперто
вперед до мети.
Ступаєш відверто,
дивись не впади.
Й заграє веселка,
розтане той лід.
А в серденьку твому
ростиме лиш квіт.
Розправивши крила,
почнеш СВІЙ політ.:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137846
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.07.2009
автор: Сонячний Янгол