Петро й Міша на роботі зустріли Микиту
І по звичці попросили в нього закурити.
А Микита,душа добра,не зміг відказати
Та й підсунув самокрутки з,так званого,драпу.
Із курцями почалися кумедні приколи,
Бо такими веселими не були ніколи...
Сів у трактора Петро,поїхав з бригади,
Щоб коровам по сараях корми роздавати.
Почало його водити в одному з сараїв,
Показалось,що немаеє ні кінця ні краю.
Як він,бідний,не старався вести трактор прямо,
Але двері зачепив,витяг навіть раму.
До загрузчика під'їхав грузитись повторно.
Йому кажуть:,,Що сліпий - роздатчик же повний?"
Вийти з трактора боявся,за кермо вхопився,
Убачалось,що у небі трактор опинився.
Став благати,щоб зсадили його янголята,
Бо боїться так високо у небі літати.
Не янголи,а начальство з трактора знімали.
З того часу ,,Петро - льотчик" - так його прозвали.
Мішу також віднайшли в кормовій бригаді,
Шифер чомусь рахував вже в п'ятому складі.
Петру й Міші після того вже була наука,
Розказали про це нам,розкажуть й онукам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138003
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.07.2009
автор: Віктор Кущина