Ненавмисне тебе зачепивши крилом,
Я б тихенько шепнула: «Це – вітер, не більше».
Подавала б тобі смак весни за столом,
Сни твої зодягла б у нетанучі вірші.
В ніч глуху зазивала б зірок-світлячків,
Щоби не оступився на темних стежинах.
І вблагала би Місяць холодний щоб грів,
Килимком щоб були і спориш, і ожина…
Нишком вкрадені спокій і радість із раю
Я поставлю на покут твоєї обителі.
Уві сні я у янгола свого спитаю
Що зробити, щоб стати твоїм хоронителем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138478
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.07.2009
автор: Lady Di