Невже моя печаль
помітна серед цвіту
тих незбагненних мрій,
тих посмішок по світу?
Невже в моїх словах
присутнє щось фатальне,
той непомітний крах
мрійливих слів востаннє?
Невже це всі слова?
Як можна щось відчути?
Брехня? її нема.
Мабуть, повинна бути
Така собі, як тінь,
цим помарнілим словом
покрила я той біль,
та він пробрався знову
У вежу моїх мрій,
що домом наче стала.
Я - Тінь ,я - образ твій,
хіба цих слів замало?
Той, хто пізнав, відчув,
той, хто відчув ,той знає.
Ким є, ким став ,ким був,
і що в душі зростає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139015
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.07.2009
автор: Ентелехія