Холодний подих за вікном,
нема того, що окриляє,
Лиш біль у келиху з вином,
і все чогось душа чекає.
І в тій душі живуть вітри,
повсюди ж спека набридає,
І як ти міг таке знайти?
Та є душа, яка шукає...
І ти читав ті всі думки,
а нині відстань розділяє
Того, Хто прагнув утекти,
й того, Хто кращого чекає.
Холодний подих не за склом,
він тут - в середині - в глибинах.
Побачити б цю мрію знов!
А поки я черпаю сили
З потоку пристрасних думок,
де я відчула твої крила...
Такі м"якенькі, наче шовк,
твоя ж душа - така невинна!
І знову ніч, і знову спів,
совиний хор- такі страждання.
Душа в полоні голосів,
і весь той крик - тобі зізнання.
Безодня спить в твоїх думках,
і не в вині черпєш сили,
бо мрія вже в твоїх руках,
а поряд тут лежать ті крила...
Це всі слова, ну от і все.
Я сподіваюсь, ти відчуєш.
Нехай же вітер донесе
іх всі туди ,де ти ночуєш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139016
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.07.2009
автор: Ентелехія