* * *
Спливе печаль і день – мов крик –
У спраглім горлі твого міста
знов розпочне свій променад.
І буде знову все, як вічно.
У зачарованому колі:
дерева, люди і авто,
реклама, шопи, кока-кола,
бомжі на станції метро.
І тільки ти один незвичний,
розхристаний, палкий – один –
сидиш на сходах в сиву вічність
із торбою Сковороди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139359
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.07.2009
автор: Strannic