Безпреривне тікання годинника,
А потім дзвін у твоїй голові
Від дурнуватого будильника,
Що як прбудження сові.
Лежиш-слідкуєш ти за стрілкою,
Та розумієш,що минає час...
Не обійтись тобі тією плівкою,
Що неумисне так знімає нас.
А стрілка далі йде по колу,
Не залишає за собою шлях,
Ти розумієш,що життя-це школа,
В якій ти поступово набуваєш страх.
А потім знову ранок,знов годинник,
Те ж беспреривне тікання хвилин,
Але вже не лунає твій будильник
Здається ось і він-кінець стежин...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139565
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.07.2009
автор: Сльоза