ВПРАВА
«Пливуть осінні тихі небеса»
Завдання: навести приклад того, як
рима небеса-краса здобуває право на
існування, використовуючи як засіб
внутрішній світ ліричного героя.
Пливуть осінні тихі небеса,
І важчають і падають під ноги,
І те, що бачиш в дзеркалі дороги,
Тече струмками до ріки. Краса –
Це листя, це любов, це два крила,
Це те, що зайвим не бува ніколи,
Це спогади, як ти ішов до школи,
Та не доходив, бо весна була;
Це на волоссі дощова роса,
Це паперовий пароплав в калюжі,
Коли краплями у відкриті душі
Пливуть осінні тихі небеса.
Ні… щось негаразд… Надто банально і штамповано.
Пливуть осінні тихі небеса,
І важчають і падають додолу,
І згадую, як я ішов у школу,
Та не доходив: дівчина-краса
Дивилась в очі і була моя,
І, обіймаючи, казав їй: «мила,
Коли кохаєш, непотрібні крила
Та інший одяг. Всесвіт, Ти і Я.
Занатдо особисте для вправи.
Пливуть осінні тихі небеса,
І важчають і падають додолу,
І згадую, як я ішов у школу,
Бо знанія – то сила і краса.
Так… слова «знанія» взагалі нема в укр. мові.
Яка краса! яка краса!
Осінні тихі небеса
пливуть.
О!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139637
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.08.2009
автор: Тачикома