. "Всі ми з матінки-землі
Набираєм розум й вроду.
Чуєте дорослі та малі...
Земля - це суть всього народу..."
Під горою,
Під сосною
Світить небом
Джерело.
В джерелі тому водиця,
Не вода, а медівниця...
Та дорогу, як на зло,
Нині снігом
Замело.
В нім водиця
Молодицям
Посила красу й наснагу,
Вабить шкіру ніжну, смаглу,
Робить доброю душею -
Хоч сто літ любуйся
Нею.
Я би ніс цілющу воду
Для усього свого роду...
Але де знайти відро,
Щоб безмежне в нім було
Щастя для всього народу.
Дуже тяжко -
Розплескаю тільки
Воду...
Дуже важко,..
От несу в долонях воду
І в жару, і в непогоду...
Поливаю битий шлях,
А в грудях...
Затаївся сірий
Страх.
Звідки зло це принесло?..
Бо ж міліє джерело,
Пропадає тихо віра
І душа схожа на звіра.
Не душа, а вовче тло...
От таке в нас стало
Зло.
Джерело наше, як сонце,
Світить вірою в віконце.
В давнину... і нині знов...
У віконце, в наші душі,
Щоб на морі і на суші
У серцях була
Любов.
Любов...
... До чужого і до брата,
До сусіда, і до свата.
Щоб підтримка свого роду
Стала правилом для всіх.
Щоб пропав зазнайства гріх -
Гріх всього мого
Народу...
Вся надія на цю воду
І на мудрість від народу.
Щоб нам завтра повезло,
Щоб зламали кляте зло.
Ми надію в цьому маєм
Й вас до цього призиваєм.
Бо ж не даром нам дано
Наше вічне
Джерело!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139729
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.08.2009
автор: Володимир Кухарчук