* * *
Замовкли забуті клавіші,
бруківка-акордеон
записує марно правила
на білі сувої долонь.
А нам так безмежно весело,
а нам так прадавньо вдвох,
неначе крізь сонні чересла
таки поєднав нас Бог,
неначе крізь непотрібними
зоставлені наші дні
рентгенить засиллям ладану
твоє проростання в мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139827
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.08.2009
автор: Strannic