Чека на плач
Новонароджених малят
Колиска із калини на горищі.
Якби ж то ткач
Їй виплів парочку крильцят,
То з вирію б дитя принесла в днищі.
Пильнує кіт,
Щоб не проґавить третю ніч
І першим умоститися у люльці.
Тоді як слід
Вбере маля дрімоти міч*,
А пан-баюн за те – сметану в блюдці.
Завів би спів
В особі матері співак
Над слухачем маленьким проти тиші,
Щоб страх не смів
В душі лишать своїх ознак,
А тілом не пройшлись недуги-миші.
Насварить дід
Своїх бездітних онучат,
Що кидають в непотріб колисанку.
Бо родить рід,
Коли любов – дорожче злат,
А друге лоно** бережуть нащадку.
міч* - Сила.
лоно** - Живіт, утроба як символ материнства.
01/08/2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139856
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.08.2009
автор: Ростислав Свароженко